За місяць : 1226
статей : 980
Бібліофільське видання (від грец. βιβλίο, biblíon – книга та φίλος, philos – друг) – друковане видання, здебільшого з обмеженим накладом, яке здатне задовольнити найвибагливіші естетичні смаки знавців і шанувальників книги – бібліофілів, колекціонерів і на відміну від масової книжкової продукції вирізняється ошатністю, що характеризується особливо ретельною редакційною підготовкою тексту та ілюстративних матеріалів, високим рівнем поліграфічного виконання (високохудожні форзаци, дублюри; лясе, суперобкладинка тощо), використанням коштовних матеріалів (папір особливого ґатунку, покриття оправи чи палітурки та ін.).
За переліченими ознаками Б. в. подібні до подарункових видань, що призводить до складнощів і суб’єктивізму у спробах віднесення їх до тієї чи іншої категорії. Ці терміни є досить умовними, оскільки не мають чітких класифікаційних ознак і тому певне видання може вважатися одночасно бібліофільським і подарунковим. Проте за змістовим наповненням Б. в. притаманні й певні відмінності, що дозволяють виділяти їх в окрему категорію: за читацьким призначенням вони адресовані справжнім знавцям і шанувальникам книг, цінителям їх естетичної складової і в розрахунку на них видаються, у той час як коло тих, для кого призначаються подарункові видання, є ширшим і значною мірою довільним, оскільки не всі вони є бібліофілами; оформлення спрямовано не на створення зовнішнього ефекту розкоші та ексклюзивності, імітації старовини, а має стриманіший, проте естетично привабливий видавничий дизайн; за тематикою значною є частка книг, присвячених бібліофільству, книжникам, мистецтву книги; наклади, зазвичай є меншими порівняно з подарунковими, елітарними виданнями; водночас ці книги коштують помітно дорожче, ніж масова друкована продукція через високу собівартість поліграфічного виробництва, застосування ручної праці, зокрема, для розфарбовування ілюстрацій, виготовлення оправ тощо.
Для більшості малотиражних Б. в. характерною є наявність порядкового номера на кожному примірнику. Номер традиційно проставляють вручну чорнилами або тушшю у спеціальному місці на титульному аркуші, звороті титульного аркуша, форзаці, авантитулі тощо, проте існують і видання, де номер проставляється механічним, друкарським способом. Чим меншим є порядковий номер у Б. в., тим більше цінується така книга серед бібліофілів. Особливо цінними є іменні примірники, тобто із зазначенням прізвища людини, якій той чи інший примірник призначений ще на стадії виготовлення і поширення накладу. У Б. в. можуть застосовувати додаткові деталі оформлення (автографи авторів, спеціальні пам’ятні вкладки, розфарбовування ілюстрацій художником вручну, спеціальні футляри, на окремих примірниках проставляються екслібриси їхніх власників тощо). Значну частку Б. в. випускають на замовлення авторів, членів їхніх сімей, шанувальників, однодумців, членів бібліофільського товариства чи об’єднання і їхнім коштом, а особливості поліграфічного виконання заздалегідь обговорюються з виготовлювачами.
Б. в. є нешаблонним і іноді креативним проявом книжкової культури і поліграфічного мистецтва і тому виділяються із загальної маси книжкової продукції. Водночас вони можуть бути й окремим сувенірним, презентаційним, поліпшеної якості варіантом певного видання масового типу в межах загального накладу, але як його незначна частка. Зазвичай, це стосується друку на більш якісному папері, застосування дорожчих палітурних покривних матеріалів, суперобкладинки, лясе, інших елементів видавничого оформлення. Багато Б. в., які друкуються невеликими накладами на замовлення і коштом фізичних і юридичних осіб, розповсюджуються поза книготорговельними мережами серед вузького кола бібліофілів. Автори роздають їх на свій розсуд: як пам’ятні подарунки чи презенти з інскриптами.
Багатозначність і довільність тлумачення терміна «бібліофільське видання» призводить до ширшої сфери його визначення і застосування, коли ошатність книги, особливості поліграфічного оформлення, невеликі наклади, не вважаються визначальною ознакою, а сама книга ще у процесі підготовки до друку не передбачалась адресованою бібліофілам. Колекціонери, шанувальники рідкісних і старих видань до таких Б. в., як рівною мірою і до актикварних книг, відносять:
– перші видання початкової доби книгодрукування (стародруки) – інкунабули, ельзевіри, плантени, книжки на пергаменті, ілюміновані видання та ін.;
– першодруки, прижиттєві видання класиків літератури та інших видатних осіб (учених, громадських і політичних діячів тощо), хоча майже всі ці видання є скромними за друкарським виконанням;
– видання Святого Письма, класичних творів художньої літератури, в яких уперше вміщено ілюстрації відомих художників і які згодом здобули визнання як хрестоматійні і їх неодноразово передруковували в наступних виданнях різними мовами і в різних країнах (наприклад, ілюстрації Г. Доре до Біблії, «Божественної комедії» Данте, «Гаргантюа і Пантагрюеля» Ф. Рабле та інших творів; О. Агіна – до «Мертвих душ» М. Гоголя; Й. Лади – до «Пригод бравого вояка Швейка» Я. Гашека; А. Базилевича – до «Енеїди» І. Котляревського тощо).
– достатньо представницькі колекції видань за значний період із порівняно вузької теми, наприклад, з історії відкриття північноамериканського континенту, про майсенську порцеляну та ін.;
– книги – пам’ятки культури, які визнано витворами мистецтва;
– видання, надруковані на папері рідкісних ґатунків: grand papier, papier de Chine, papier Japon, papier de Hollande, Munken і т. ін.;
– книги унікального походження, приміром з автографами, присвятами, маргіналіями, екслібрисами, суперекслібрисами, інскриптами їх авторів, визначних осіб, або з їх приватних бібліотек.
До Б. в. часто відносять ще дві категорії книг – мініатюрні видання та факсимільні видання рідкісних книг, наприклад, факсимільні відтворення перших видань «Енеїди» І. Котляревського та «Кобзаря» Т. Шевченка, багатьох книжкових перлин минулого, оскільки такі видання з причини недоступності першодруків користуються підвищеним попитом як об’єкти колекціонування і прикраси домашніх (особистих) бібліотек. Проте у поліграфічному відношенні і за накладами такі сучасні видання здебільшого є взірцями звичайної масової друкованої продукції поліпшеної якості.
Перші Б. в. з’явились у Європі у 18 ст. Зокрема, до них відносять малотиражні видання, оформлені у стилі рококо. Спершу вони набули поширення у Франції, а потім і в інших країнах Західної Європи. У цей час бібліофільство як потяг до рідкісних і вишукано оформлених видань набуло поширення не лише серед аристократичних прошарків суспільства, а й охопило багатьох представників заможних верств населення. Розпочалося створення, спершу в Англії та Франції, гуртків, клубів і товариств бібліофілів, набуло поширення захоплення рідкісними і художньо якісними книгами, їх цілеспрямоване колекціонування як свого роду книжковий гедонізм. Оскільки особливо якісних книг бракувало, то спеціально для потреб бібліофілів і на їхнє замовлення було розгорнуто друкування Б. в. Одним із перших такі книги, що вирізнялися прекрасним художньо-поліграфічним оформленням почав видавати створений з ініціативи відомого бібліографа та бібліофіла Т. Ф. Дібдіна у червні 1812 р. Роксборо-клуб в Англії, названий на честь відомого бібліофіла кінця 18-го – початку 19 ст. герцога Д. Роксборо, що мав прізвисько «книжковий герцог». Ці Б. в. мали наклад до 60 пр. і адресувалися лише членам Роксборо-клубу.
У Франції захоплення Б. в. зумовило посилення уваги до зовнішніх візуальних елементів цих книг – особливих шрифтів і сортів паперу, ширини берегів, оздоблення оправи та ін. Бум Б. в. набув таких масштабів, що породив помітну кількість художніх творів, де було виведено образи дивакуватих або фанатичних бібліоманів, поглинутих пристрастю до особливих видань. Такі персонажі описані у творах Г. Флобера, А. Франса, Ш. Нодьє, Г. Брюне, П. Лакруа, Ж. Верна та ін.; частина цих письменників також були бібліофілами й добре розумілися в Б. в.. Й дотепер значну популярність, з накладами у кілька десятків тисяч попри досить високу ціну, має найпрестижніша французька книжкова серія Б. в. «Бібліотека Плеяди» (Bibliothèque de la Pléiade), яку випускає видавництво «Ґаллімар» від початку 1930-х рр. Цю серію вирізняє супровід текстів творів кваліфікованими коментарями, зручний, т. зв. кишеньковий формат (10,5 x 17 см). У виданнях серії застосовано однотипне високохудожнє оформлення: шкіряні палітурки (для кожного століття – окремий колір, наприклад, для 19-го – смарагдовий), золоте тиснення (23 карати) на корінці, кольорові обрізи, два лясе з якісної тканини, а завдяки використанню найтонкішого цигаркового паперу в одному томі вдається розмістити значну кількість, або ж всі твори того чи іншого письменника, при цьому, попри середній обсяг в 1 000 сторінок, книги виглядають компактними і є зручними для читання. Для кращої збереженості кожний том має прозору зносостійку синтетичну суперобкладинку та картонний футляр.
У Російській імперії Б. в. стали друкувати з 1830-х рр. Найбільш численними і діяльними були бібліофільські об’єднання в Санкт-Петербурзі і Москві, де працювали найкращі друкарні, кваліфіковані друкарі, видавці, художники-ілюстратори. Тому абсолютна більшість Б. в. продукувалася саме у цих двох містах. Така ситуація зберігалась і протягом усього 20 ст. Зокрема, у 1980-х роках союзне видавництво «Книга» випускало невелику кількість Б. в., що вирізнялися неповторним стилем оформлення.
В Україні практика друкування Б. в. також була невіддільною від бібліофільського руху і зосереджувалась у найбільших містах, осередках книжкової культури, – Одесі, Києві, Львові, Харкові, Катеринославі (нині – Дніпро).
З багатьох причин поліграфічні підприємства на теренах України, за винятком Києва, до кінця 19 ст. за матеріально-технічною оснащеністю поступалися друкарням, зосередженим у двох столицях Російської імперії. Проте все ж вдавалося випускати поодинокі якісні книги, які дійсно можна вважати Б. в. Це альбом М. Ващенка-Захарченка «Киев теперь и прежде» (1888), книга І. Александровського «Собор Святого и Равноапостольного князя Владимира в Киеве» (1898) з ілюстраціями В. Васнєцова, М. Нестерова, П. Свєдомського, серія альбомів Б. і В. Ханенків «Древности Приднепровья» (6 тематичних випусків, 1899–1907), «История искусств» С. Байє (1902), що побачили світ у київській друкарні С. Кульженка, який багато уваги приділяв впровадженню найкращих світових технічних новинок у галузі поліграфії. Ошатністю й оригінальністю шрифтів вирізняється талановито оформлений Г. Нарбутом «Малороссийский гербовник» В. Лукомського та В. Модзалевського (1914), проте, за рішенням зборів предводителів і депутатів дворянства Чернігівської губернії, він був виготовлений у друкарні «Сіріус» у Санкт-Петербурзі, яка спеціалізувалась саме на Б. в.
У 1926–1930 рр. щонайменше 10 Б. в. (літографованих альбомів) випустила Мистецько-промислова профшкола ім. Г. С. Сковороди у Кам’янці-Подільському на чолі з В. Гаґенмейстером. Зазначені альбоми вирізняються високим мистецьким рівнем, оригінальним оформленням. Їх було видано малими накладами (від 40 до 140 пр.), що майже одразу перевело ці друки в категорію раритетів. Майже всі вони присвячені питанням української культури, народного мистецтва на Поділлі.
Чимало Б. в. зберігалось у книжкових зібраннях (часто музейного типу) заможних родин Ханенків, Терещенків, Рєпніних, Воронцових, а також Д. Трощинського, митрополита Є. Болховітінова, В. Тарновського-молодшого, О. Лазаревського, П. Потоцького, А. Кримського, В. Антоновича, В. Модзалевського, Б. Боднарського, Ф. Штейнгеля, І. Франка, Д. Яворницького, В. Науменка, С. Лифаря, С. Маслова, Ю. Меженка, П. Попова, М. Макаренка, В. Іконникова, В. Перетца та ін.
Українське бібліологічне товариство у Києві проіснувало півроку і не встигло розгорнути роботу з випуску Б. в., хоча в його планах було видання високохудожньої серії вибраних творів класиків української літератури, ілюстрованих та оформлених видатними тогочасними українськими графіками – П. Ковжуном, Г. Нарбутом, А. Середою та ін.
На сторінках журналу «Українська книга» – органу Українського товариства бібліофілів у Львові та Бібліологічної комісії НТШ помітне місце посідала й інформація про Б. в., зокрема у статтях І. Крип’якевича, В. Січинського. М. Рудницького.
Певний сплеск інтересу до Б. в. в Україні спостерігався у 1970–1980-х рр. на тлі т. зв. книжкового буму та активізації діяльності Добровільного товариства любителів книги УРСР (1974–1991), яке налічувало до 3 млн осіб і значну кількість об’єднань книголюбів (клубів) за місцем проживання. Проте загалом у видавництвах та друкарнях УРСР книг, які можна віднести до категорії Б. в., продукувалося дуже мало. Ситуація почала змінюватися з проголошенням незалежності України та відновленням ринкової економіки. Від жовтня 1991 р. до середини 2000-х рр. як наступник діяло Товариство книголюбів України. Серед завдань цих товариств помітне місце посідали й популяризація та випуск Б. в., здебільшого мініатюрних книг як доступніших за вартістю. Від лютого 1992 р. у Києві діє неформальний клуб бібліофілів, відомий нині під назвою «Субота у Бегемота», на засіданнях якого (їх проведено понад 600) регулярно розглядають тему Б. в. Такі клуби, часто при бібліотеках, існують і в інших містах України.
У великих бібліотеках Б. в. зберігають у спеціалізованих структурних підрозділах – відділах рідкісних і цінних видань або стародруків і рідкісних видань, та періодично експонують на книжкових виставках.
Багато Б. в. представлено у спеціалізованих структурних підрозділах бібліотек (перші з них виникли ще у 1920-х рр.), зокрема в Інституті книгознавства, Інституті рукопису, Фонді Президентів України Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Музеї книги відділу рідкісних видань та рукописів Одеської національної наукової бібліотеки, аналогічних відділах Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, Національної історичної бібліотеки України, інших національних, обласних, наукових книгозбірень, Музеї рідкісної книги Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, Музеї рідкісної книги імені Г. П. Васильківського бібліотеки імені академіка М. О. Лавровського Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, у колекціях низки музеїв України та ін.
Січинський В. Видання мистецько-промислової школи в Кам’янці / Володимир Січинський // Укр. книга. – 1937. – № 1. – С. 20–23.
«Крошка» и «лилипуты»: киевская миниатюрная книга (до 1917 г.) : кат. выст. миниатюр. книг, состоявшейся на 1-й библиофил. конф. «Миниатюрные книги: прошлое, настоящее и будущее» 26–27 сент. 1992 г. / сост. М. А. Рабинович. – Киев : О-во книголюбов Украины, 1992. – 87 с.
Дивосвіт мініатюрного друкарства / уклад.: О. Марущак, Л. Крамаровська ; Херсон. обл. універс. наук. б-ка ім. Олеся Гончара. – Херсон, 2002. – 65 с.
Петров С. С. Книжкова справа в Києві: 1861–1917 / С. С. Петров – Київ : ЕксОб, 2002. – 376 с.: іл.
Житар М. Нотатки бібліофіла / М. Житар. – Хмельницький : Евріка, 2003. – 145 с.
Словник книгознавчих термінів / уклад. : В. Я. Буран, В. М. Медведєва, Г. І. Ковальчук, М. І. Сенченко ; Книжк. палата України. – Київ : Аратта, 2003. – 160 с. – Про бібліофільське видання: С. 26.
Гуцул І. А. Гаґенмейстер як яскрава особистість та його внесок у розвиток мистецько-освітянської справи Кам’янеччини / І. А. Гуцул // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. – Кам’янець-Подільський : Оіюм, 2013. – Т. 20. – С. 175–211.
Ижик Л. В. Книжные знаки одесских библиофилов : моногр. исслед. / Л. В. Ижик ; [отв. ред. О. Ф. Ботушанская] ; Одес. нац. науч. б-ка им. М. Горького. – Одесса : ОННБ им. М. Горького, 2014. – 129, [1] с. : ил.
Якубова Т. Вплив бібліофільських традицій родини Уварових на бібліотеки Києва (за матеріалами французького фонду Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) / Т. Якубова // Короленківські читання 2014. Бібліотеки, архіви, музеї: формування цифрового регіонального простору : матеріали XVII міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 8 жовт. 2014 р.) / Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка, Харків. держ. акад. культури, Харків. обл. від-ня (філ.) ВГО «Укр. бібл. асоц.» ; [уклад. О. П. Куніч ; редкол.: В. Д. Ракитянська (голова) та ін.]. – Харків, 2015. – С. 224–231.
_________________________
Каталог видань Кам'янець-Подільської профшколи ім. Г. Сковороди